И снова дождь...Тяжелые, крупные,теплые капли медленно падают на асфальт,такой же серый,как и небо.Все,как тогда...Всего лишь год, а кажется - целая вечность.Двое под одним зонтом,проливной летний дождь.я тебя люблю - зачем он это сказал?всего лишь слова,растаявшие,как эти капли.Зачем?Почему сейчас так больно?Никто не знает.Может быть, дождь,но он все равно не сможет сказать...И остается только идти,промокая до костей, глотая слезы, смешавшиеся с водой и помнить, помнить...
Анна Тарасова,
Киев,Украина
Немного странная девченка,которая пытается найти свое место в жизни и понять других...
Прочитано 8153 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
И снова дождь. Он нисходит с небес и дает жизнь всему, он омывает сердце от прошлых обид и боли и дает ему новый ритм. Только смотри на Него. Вот обновление м жизнь в пустыне только благодаря дождю. В пустыне будет рай! Я знаю, у Него не остается бессильным ни одно Слово. Каждая капля слеза, нет алмаз, дающий жизнь, жизнь, жизнь. Надо только увидеть это. Захотеть увидеть. И тогда ты будешь ждать дождя. Дождя благодати и жизни.
Отлученный от рук создателя своего
2008-09-23 12:21:40
Память - это очень красивое явление не такое вовсе как описывают его психологи,а намного глубже когода это память чувств возвышеных таких о которых твой расказ, память как наш лудчий друг подсказывает какими мы были что переживаль и как любили она также мягко нас подталкивает вперед к своему развитию к опыту нашей души...(Читая твои стихи я почувствовал что тебя знаю!А может я просто в точности проходил через то что и ты!!!)
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
