О чем поет душа больная?
О том, что лето на дворе.
О том, что крыша у сарая
Еще не чинена к зиме.
О том, что хочется покоя,
О том, что нервы сорвались,
И что это вообще такое - Наша скукоженная жизнь?
О том, что как приговоренный,
Я на работу все хожу,
И там душою возмущенной
Немного радости ищу.
И убегаю в эти строчки
Как в оправдание суда.
Я так устал. Мне мало ночи.
Мне много так не надо дня.
Болит измученное тело,
И ноет, как дырявый зуб.
Мне жить давно уж надоело.
Не ясно мне, зачем я тут?
Я не могу еще смириться
С несчастной долею моей,
Но счастье мне уже не сниться.
И стерлись лица всех друзей.
О будущем не буду думать -
Зачем же мне еще страдать?
Мне фантастические суммы
К оплате будут предъявлять
Слова, реченые напрасно,
Ошибки дней моих хмельных...
Короче, в общем, дело ясно:
Достоин смерти я и стих.
Но потому не сатанею,
В руладе этих горьких слов -
На милость Божию надеюсь,
Она превыше всех судов.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
