Огнем крещенных список поредел-
Они сегодня, наконец-то дома…
Всё больше тех, кто был крещен в воде-
В церковных и открытых водоемах.
Им улыбались травы на лугу,
Алмазами для них сверкали росы,
Им хор огромный пел на берегу.
И «Верую» звучало стоголосо.
Восторг родных, букеты от друзей…
К воде дорожка услана цветами…
А первых христиан ждал Колизей,
Их скорбный путь отмечен был крестами
И делал их совсем не ювелир-
Скорее самый бесталанный плотник.
На них смотрел с недоуменьем мир,
Как смотрит с недоверием сегодня
На тех, кто отвергая суету
И мелочную глупую гордыню,
Себя забыв, последуют Христу;
Распятого достойно носят Имя.
Вы среди них, и это ли не честь?
Имеете Вы пропуск в мир грядущий.
У всех спасенных там наследство есть,
Детьми Вас называет Всемогущий!
Огнем крещенных список поредел,
Но от огня нам никуда не деться.
Ведь дьявол не бывает не у дел.
На страже стойте собственного сердца.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
